Назва іграшки: «Музичні іграшки»
Автори: вихователі Сергіївського ЗДО:
Галиця Людмила Михайлівна;
Грицюк Павліна Василівна;
Крижановська Олеся Володимирівна;
Фелепюк Адріана Валеріївна.
Вікова категорія, для якої призначаються іграшки: для дітей передшкільного віку.
Опис авторських музичних іграшок
Маракаси
Чудові маракаси отримали насипавши сипучі речовини в пластикові та металеві баночки від напитків розміром 10–15 см та помістивши в металеву збивачку бочечку від кіндер сюрпризу з додатковими в середині бусинками. Різноманітні маракаси зручно використовувати в ритмічній роботі з дошкільниками.
Тріскачки
а) Ложка-тріскачка – у великій дерев’яній ложці довжиною 35 см просвердлили дірочки й протягнули крізь них нитки розміром від 10–15 см, на яких нанизали ґудзики. Тріскотливий звук утворюється при струшуванні
б) Дерев’яна кругла паличка довжиною 30–40 см, діаметром 2 см, у якій на різній висоті просвердлили дірочки й протягнули крізь них шнурочки, на яких нанизали дерев’яні палички розміром 5 см, при струшуванні вони торохкотять
в) На дріт розміром 25 см нанизали металеві раніше просвердлені кришечки, повертаючи паличку, бляшанки переміщуються і віддають своєрідний звук
г) Дерев’яні пластини розміром 10 і 20 см, нанизали почергово на відстані бусинки на шнурочок, при струшуванні віддають особливе неперевершене звучання
Румба
а) Звичайна румба – на паличку довжиною 30 см прикріпили металеві кришечки з-під напоїв, при струшуванні вони подзенькують
б) Румба-рогатка – на металеву рогатку з пластмасовою ручкою розміром 25 см нанизали пластмасові кільця діаметром 3 см. Румба-рогатка віддасть інше звучання, якщо замість кілець нанизати велику пластмасову бочечку в середині якої дрібні пластмасові кульки і ритмічно вдаряти в долоньку іншої руки.
Барабани
Відерця від морозива естетично оздобили, прив’язали шнурочки. Паличками слугують кольорові товсті олівці діаметром 1 см довжиною 16 см. На кінець олівця прикріпили пластмасові різнокольорові м’ячики. Такі барабани використовуємо для озвучування сценок, казок, пісень.
Арфа
На дитячу вішалку для одягу (рушників) підвісили на однаковій відстані металеві ключі. Грати на такій арфі можна проводячи по ній пальцями або паличкою.
Музичні гвіздочки
У дерев’яну дощечку розміром 20х40 см забили півколом на відстані 2 см один від одного гвіздки з великими голівками. Своєрідний деренчливий звук утворюватиметься, коли проводити металевою паличкою по їхніх ніжках або постукати по голівках.
Брязкальця
а) Бубонці – до країв пластмасового кільця діаметром 15 см, на відстані 3 см прикріплені бочечки від кіндер сюрпризу, що наповнені пластмасовими кульками;
б) Танцювальні дзвіночки – по діаметру пластмасового кільця відстанню 13 см протягнута тоненька дротинка, на яку прикріплені дзвіночки.
Музичні металеві трубочки та дерев’яні пластини
На дерев’яній підставці закріпили літерою «П» дерев’яну заокруглену перекладену з просвердленими дірочками й підвісили крізь них на коротких мотузочках металеві трубочки. Нижче протягнули тоненький дротик, на який нанизали дерев’яні пластини, звучання кожної підвіски різне.
Використовуємо цей інструмент для ритмічної звуконаслідувальної гри.
Музичний трикутник
В мідні трубочки протягли мотузку, зв’язуючи їх утворили трикутник, який вільно підвішуємо і вдаряємо по ньому металевою паличкою.
Музичні «дзвіниці»
До дерев’яної палички (завдовжки 30 см) прикріпили на коротких мотузочках мідні трубочки різного розміру (від 30 см до 10 см). Вдаряючи по них металевою паличкою, діти визначають висоту звучання кожної підвіски.
Розвивальний потенціал музичних іграшок
Мета – залучити дітей до активного знайомства з музичними іграшками та інструментами, навчання основних прийомів гри на них, завдяки чому в подальшому можливе формування здатності музикування.
Знайомство з музичними іграшками та оволодівання
прийомами гри на них
Знайомство з характером музичних іграшок і зовнішнім виглядом – перший крок до звукового образу. Діти починають вслухатися в їх звучання, у них з′являються улюблені – ті, які визивають найбільший емоційний відгук. Користуючись ними, ми, тим самим, прилучаємо дітей до сфери музики, та сприяємо розвиткові їх творчих здібностей.
Безпосередній процес навчання гри ми розпочинаємо не одразу, а викликаємо у дітей бажання самостійного його обстеження. Наводимо аналогії певних явищ природи з характером звучання різних інструментів, пропонуємо зіграти як кує зозуля, співають пташки, як іде дощ, гримить грім тощо. Спроби самому заграти на маракасах, повторити барабанний дріб, підібрати мелодію на музичних гвіздочках чи арфі викликає у дітей нове ставлення до музики, після цього легше запропонувати творче наслідування.
Знайомство дітей з новими музичними іграшками та інструментами, вирішення ними цікавих завдань, пов′язаних з вибором інструментів для виконання тих чи інших п′єс і пісень, набута здатність овлодіння прийомами гри на них, в подальшому – можливість своєї участі в різних ансамблях, оркестрі, здатність імпровізувати – все це робить гру на інструментах цікавою для дітей і цінною для їхнього загального музичного розвитку.
Початкові вправи, індивідуальна робота
Після початкових вправ: барабанить барабан «тра-та-та», дощик накрапає і т.д. діти із задоволенням переходять до складніших завдань, наприклад – зіграти знайому поспівку, попередньо передавши її ритм, або виклавши ритм фігурками. На слідуючих індивідуальних заняттях даємо завдання визначити поспівку по ритмічному малюнку, викладених фігурках, заспівати та зіграти на музичному інструменті.
Вправи, в яких пропонується відтворити знайому мелодію, програти ритмічну поспівку на різних за висотою звуках, знайти новий прийом гри на інструменті, безумовно, розвивають у дітей самостійність і слухову уяву. Та в свою чергу ми стараємось також створити передумови і для власних творчих проявів дітей, даючи можливість вибирати інструмент для виконання тієї чи іншої поспівки, спонукати їх до імпровізацій.
Робота з підгрупами, ансамблем, оркестром
Якщо діти засвоїли інструменти, прийоми гри на них, грають нескладні мелодії, то їх можна об′єднати в ансамбль (дзвіниці і трикутник), (барабан і бубон), (маракаси і тріскачки), потім в підгрупи (більша кількість інструментів приблизно з однаковим звучанням по висоті) і тільки після цього пропонуємо колективну участь в оркестрі.
Інструментальне музикування з дошкільнятами
Гра дітей на музичних інструментах – потужний засіб їхнього всебічного розвитку, адже інструментальне музикування дає змогу:
1. Виявляти і розвивати у дітей музичні здібності;
2. Набуття навичок гри на різних музичних інструментах, а також навички ансамблевої гри;
3. Розвивати координацію рухів;
4. Розвивати творчість, фантазію, асоціативне і художнє мислення, уяву, виховувати музичний смак;
5. Розвивати естетичне сприйняття навколишнього світу як передумови формування музичної культури особистості;
6. Створювати умови для самореалізації дітей;
7. Сприяти становленню їхніх психічних процесів: уваги, пам’яті, зокрема моторної і тактильної;
8. Виховувати у дітей працелюбність, відповідальність, самостійність, впевненість у своїх можливостях.
Варіанти використання музичних іграшок та інструментів у грі
В своїй роботі ми прагнемо максимально розвинути у дітей закладені природою здібності. Пропонуємо їм різноманітні творчі завдання:
- продовжити мелодію у відповідному емоційному характері;
- дати відповідь на поставлене ритмічне завдання (ритмічні запитання – відповіді);
- створити ритмічний малюнок для швидкого і повільного таночку, колискову, танцювальну і т.д.;
- підібрати акомпанемент до знайомих пісень та музичних творів;
- створення мелодій на знайомі або власні тексти, музичних казочок і т.ін.
Кожна дитина – творча особистість. Усвідомлюючи це, ми прагнемо дотримуватись такої структури: бачу- чую- творю.
«Хто хоче сьогодні бути композитором?» – запитуємо у дітей. Мабуть, не повірите, але композиторами хочуть бути всі. Гадаємо це тому, що творити, стан – звичайна форма існування дошкільняти.
Прагнучи розвинути творчі здібності, ми почали давати їм завдання на придумування римованих рядків та мелодій. Якось запитуючи у дітей, хто з вас, діти, може придумати пісеньку на слова: «ми граєм». І Настенька майже одразу заспівала. Але ж пісенька не закінчилася в ній є ще такі слова: «В оркестрі дружно граєм!». Хто хоче закінчити пісеньку? І радісно закінчує Сашко. Пропонуємо послухати, яка гарна вийшла пісенька. Підігруємо на інструменті, діти підспівують. На слідуючому занятті ускладнюєм завдання: підібрати акомпанемент до цієї пісеньки на вибраному інструменті, або придумати, заспівати і зіграти власну мелодію на ці слова.
На іншому занятті діти спостерігають за характерною ходою лисички, що скрадається під відповідну музику, озирається… На другому занятті побачене закріплюємо почутим, коли ми виставляємо на нотному стані символи, що позначають рух мелодії вгору або вниз – «сліди лисички».
Згодом, коли, слухаючи музику, ми складали казочку, діти не тільки використали свої знання і відтворили на музичних гвіздочках, як скрадається лисичка, а й створити власні музичні картинки…
Послідовна робота дає змогу підвищувати вимоги. Під враженням почутого, діти самі складають казочку: грались зайчики, підкралась до них лисичка і стала слухати. Тут затупотів ведмідь, усі злякались і втекли. До цієї казочки, вони самостійно творили музичний супровід.
Творчість дітей розвивається з накопиченням досвіду й знань. Вихованці залюбки створюють музичні образи. Так, один грає на інструменті, а решта відгадують, визначають характер образу: «Зайчики в Наталі веселі, легко танцюють. А у Ігоря зайчики скачуть і сильно тупають ногами». Ці маленькі імпровізації мають естетичну цінність, вони задовольняють прагнення дітей передати свої емоції за допомогою музики.
Велике значення для розвитку творчих здібностей дітей мають музично-ритмічні вправи. Демонструючи характерні рухи певного персонажу, діти під супровід відповідної музики передають особливості його поведінки. Наприклад, танок ведмежати – незграбний, метелика – витончений, зайченяти – жвавий, сніжинки – ніжний.
Не менш цікавою є така форма роботи як озвучування казок. Спочатку ми пропонуємо дітям вибрати казку. Далі домовляємося, хто якого персонажа озвучуватиме, спільно визначаємо, у кого краще виходить. Діти самі обирають інструменти, які на їхню думку, більше імпонують тому чи іншому персонажу казки. Наприклад, у казці «Рукавичка» діти озвучують: Мишку – дзвоником, Жабку – бубном, Зайчика – брязкальцями, Лисичку – трикутником, Вовка – металевими трубочками, Ведмедя – барабаном, Діда – тріскачкою.
Під час інсценізації казки імена персонажів замінюємо звучанням відповідних інструментів. Наприклад:
— Хто, хто в рукавичці живе?
— Я — … (звучить дзвоник)!
— Я — … (звучить бубон)!
— Я — … (звучить трикутник). А ти хто?
— Я — … (звучить барабан) волохатий; пустіть мене до хати!
— Заходь!
Ця форма роботи надзвичайно цікава дітям. Показувати казку «Рукавичка» можуть вихованці середньої групи, а озвучувати – старшої і навпаки.
На перегляд готової, добре розученої казки запрошуємо малюків. Такий перегляд приносить маленьким глядачам велике задоволення, а виконавці почуваються справжніми акторами і з кожним показом вдосконалюють свою театральну майстерність.
Отож творчі завдання активізують сам процес навчання, роблять його більш привабливим, емоційним.
Найефективнішими методами, що сприяли досягненню успіху в своїй роботі вважаємо:
- пояснювально-ілюстративний,
- репродуктивний (тренувальний),
- пошуковий,
- творчий.
З практичних методів – особливої уваги заслуговує виконавський показ дорослого.